Моя Україно

 

        Україно, ненечко моя!

        Ти промінь сонця, 

        ласки і тепла ,

        Україно, ти така прекрасна-

        різнобарвна, ніжна, ясна.

                                  Іра Ковальчук

​

​

                   Колискова

​

            Заснуло все, 

            Вже спить село

            Хатинка засина

            І поле те, де вранці ще

           Трудилася сім'я.

           Вже місяць очі закрива

           І світить вже в вікно

           А зорі пісеньку співа:

           Аа-аа-аа.

                              Ліля Савонік

​

​

              Зимова пора

​

            Вітер снігом віє,

            Заміта стежки.

            Сонечко не гріє, 

            замерзли річки.

            Квіти сплять в затишку,

            Мріють до весни.

            Ледве зорі світять

            засина вони.

            Нічка наступає,

            темрява прийшла,

            місяця не видно,

            спить місто і я!

                                Ліля Савонік

​

​

                    Дерева в інеї

​

              Усі дерева в інеї-

              У білому, у синьому.

              Ростуть димки над хатами

              Стовпцями волохатими.

              Гілки хитає вітерець.

              Снігур сніжок покльовує,

              А Морозенко- пустунець

              Нам вікна ромальовує.

                                      Сергій Брожко

​

 

                    Веснянка

​

          Весняночку співаємо

          Дітей в танок скликаємо.

          Співаємо, скликаємо

          Весноньку зустрічаємо,

          А зиму проводжаємо.

                                    Таня Ляшук

​

​

         Тарасове дитинство

​

У Моринцях малятко народилось,

Тарасом було назване хлоп'я.

На радість своїм рідним появилось

Мале господнєє дитя.

​

В бідній хатині хлопець підростав,

Любив він батька, матір і науку.

Увечері під вербами стояв

І гладив материську руку.

                                     Ліля Савонік

​

​

                                          Не забуду

                 Свою першу вчительку не забуду ніколи

                 Посмішку милу, її ласкаве слово.

                 Ви нас розуму навчили, піклувалися про нас

                 Скільки буду жити, пам'ятатиму Вас!

                                                              Наталя Кондратюк

​

              Першій вчительці

​

          Роки летять невпинно

          На порозі п'ятий клас

          Ми робимо невпевнено

          Перші кроки від вас.

​

          Дорога, Лідіє Василівно!

          Ви не плачте за нами

          Те, чого навчили Ви

          Буде завжди з нами.

​

          Вчіть інших дітей

          Веселих, карооких,

          І живіть щасливо

          Аж до ста років!

                             Яна Саворона

​

​

Загадки

​

Хвіст трубою, спритні ніжки

З гілки стриб і на сучок.

Носить все вона горішки

В свій маленький сундучок.

                                (Білочка)

​

У небі він літає

І пісеньку співає.

Маленький хитрунець

Зовуть його ...

                            (Горобець)

​

Що за баба отака

У саду гуляє.

Снігом землю покрива,

А зовуть її ...

                       (Зима)

​

У ліску я росту

під глицями ховаюся.

Хтось іде- промине

Інший низько кланяється.

                                   (Гриб)

​

Я маленький, чепурненький

Кожушок із голочок

Звуть мене ...

                        (Їжачок)

​

Що то за диво,

Що лежить лиш взимку сміло?

                                         (Сніг)

​

 

 

 

Казка про зиму

​

     Жила-була Зима. Жила вона у казковій хатинці з крижаною підлогою, морозною з візерунками стелею і розмальованими вікнами. Хатина ця стояла в дрімучому лісі. Так виходило, що влітку ні хати, ні Зими ніхто не бачив. А в морозний час все було на місці: і будинок і його господиня.

     Одного разу, коли Зима робила з білих сніжків повітряний торт, вона побачила на порозі свого бунку дівчинку. У ліс Оленка прийшла разом зі своїм дідусем. Вони вибирали найкрасивішу ялинку на Новий рік. Та дівчинка відстала від дідуся. За вікном сутеніло. Оленка зажурилася, але господиня Зима затіяла з нею гру. Потрібно було назвати якнайбільше зимових слів. Хто назве більше слів, той і переможе. "Метелиця, паморозь, іній, сніг, хуртовина. завірюха, сніжинки..." - це слова дівчинки. Награвшись досхочу, дівчинка міцно заснула.

     Вранці господиня Зима привела в дім дідуся. Виявляється, він зустрів у лісі дванадцять братів- місяців та й забалакався з ними. Ото було радості, коли дідусь зустрівся з онукою!

      Господиня Зима дала їм снігові сани і гості з радістю помчались додому.

 

                                                                                                                                                                     Столярець Саша

​

Казка "Як Лисичка рибу ловила"

​

     Жили- були дід і баба. Був у них ставок з чудернацькою рибою. Внадилась туди лисичка і почала рибу красти. Засуне лапку та й "цап"- зловила рибку і втікє. Думав, думав дід, як лисичку прогнати, та й вирішив її обхитрити. 

     Виловив усю рибу, а в ставок раків запустив. Прибігла лисичка вночі, засунула лапку у воду, а рак її "клац" і зловив. Лисичка як запищить, як заскиглить, як закричить і бігом до лісу. 

     З того часу до ставка більше не приходить. Дід знову рибку запустив і ловить, а баба смачну юшку варить.

                                                                                                                                                                 

                                                                                                                                                                             Оштук Тимур

​

​

Казка "Зимовий гість"

​

    Прийшла люта зима. Закружляла, захурделила, вкрила всі дерева інеєм, засипала землю снігом, заморозила всі річки і озера.

    Злякалися звірі хурделиці і швидко поховалися в свої нірки, птахи полетіли шукати собі прихисток. Лише один лелека відстав від своєї сім'ї і не встиг втекти від холоду. Засипаний снігом, він лежав і тихо кликав на допомогу: "Допоможіть, порятуйте!". Діти, що їздили на санчатах, почули цей плач і кинулися на допомогу. Взяли птаха додому, нагодували, зігріли. Через деякий час лелека ожив, повеселішав. Та раптом засмутився і заплакав: "Де ж мені зимувати? ". "Не засмучуйся"- відповіли діти - "Будеш жити з нами і чекати весну. Зимовим гостем будеш".

    Зрадів лелека, погладив крилом дітей і промовив: "Дякую, вам! Ви мої рятувальники!".

                                                                                                                                                                                     

                                                                                                                                                                   Іванов Стас

​

​

​

​

​